Колись молоді з родиною та знайомими йшли до церкви пішки. Зараз їдуть в автомобілях чи на весільній бричці.

У першій машині повинен їхати староста з короваєм і молода з дружбами, у другій - молодий із дружками і старостіною. У призначений час наречені прибували до церкви, де на них вже чекав священик. Він заводив молодих у храм, слідом за якими йшов староста з весільним короваєм, дружки з дружбами, батьки, родичі та гості.

Допоможи, Боже,
До шлюбоньку стати...
У нашій церковці
Свічка запалала,
То княгиня з своїм князем
Вже до шлюбу стала.

Нареченим у жодному разі не можна було перед шлюбом біля церкви зустрітися з іншою молодою парою, яка вже взяла шлюб, або тільки йшла до шлюбу. Це мала припильнувати старостіна.

У церкві молода вклякала перед вівтарем і сповідалася. Після неї це ж робив молодий, бо вони мали цю найурочистішу у своєму житті службу «чисті» простояти, аби увесь вік разом прожити у мирі та злагоді.

Вінчання - найвідповідальніший і найурочистіший момент весільної церемонії. Провадилася коронація (вінчання) у церкві, яка завжди обстоювала і нині обстоює стабільність, нерозривність і святість подружжя, бо це свята Тайна, установлена Богом. Єднаючись у храмі через вінчання, подружжя одночасно єднається з Богом, який як Творець і Законодавець входить третім контрагентом подружжя, надаючи їм свої окремі ласки та благословення.

Свята Церква в імені Божім через своїх священиків благословить християнське подружжя в урочистий спосіб, присвячуючи йому багато уваги та опіки. Вінчання є зовнішнім виявом церковного завершеного подружжя, суть якого полягає в добровільній згоді закоханих бути разом. Отже, св. Тайна подружжя - це заключений перед священнослужителем Церкви добровільний контракт між чоловіком і жінкою, бажаний і благословенний Богом, з метою продовження людського роду через народження і виховання дітей.

З усіх контрактів, які може заключити людина, подружжя - це найдавніший і найсвятіший контракт (перше подружжя, учасниками якого були Адам і Єва, було здійснене в раю, а сам Бог засвідчив і потвердив той контракт, наголошуючи, що родина повинна бути великою, міцною і нерозривною, що у сімї повинні панувати взаємна любов, повага, розуміння). Молоде подружжя повинно пам'ятати: нерозривність сімї - це природний закон, установлений Богом, бо "що Бог злучив -людина не розлучає".

Після шлюбної церемонії у церкві молодих спочатку вітають дружби і дружки, батьки, дідусі, бабусі, старости, а потім -родичі та близькі.

Першим із церкви виходить староста з короваєм, за ним - молоді. Дружки стають обабіч виходу з церкви і, коли молодий бере молоду на руки, обсипають шлях молодих квітами, пелюстками троянд, листочками мірти та барвінку.

Мама молодої іде слідом за парою і обсипає їх цукерками, житом, пшеницею, просом, промовляючи:

Сиплю на вас жито,
Щоб вам мирно жити,
Ще й пшеницю яру,
Щоб горя не знали.

Сиплю на вас просо,
Щоб мирно жилося,
Сиплю на вас овес,
Щоб гордився рід увесь.

Мама молодого зустрічає молодих на дорозі під церквою разом зі старостою.

Мати промовляє:
Стрічаю вас Хлібом-сіллю,
Щастям і здоров'ям
Та ще й віком довгим.

Батьків, матерів,
Щоб не забували,
А людей добрих,
Щоб шанували.

Молоді зупиняються.

Молода перечіплює молодому букет із лівого боку на правий, бо він уже одружений чоловік, а не парубок.

Вінчання - кульмінаційний ритуал весільного обряду, тому такий урочистий та святковий.

Фото: Венчание - Фотографии профессионала

• ЦЕРКОВНОЕ ВЕНЧАНИЕ
• Привітання на весілля
• Тосты