Сценарій тематичної вистави до свята Миколая

Святий Миколай - найяскравіший приклад добродійництва і милосердя

Місце проведення: сцена актового залу.

Художнє оформлення: Звичайна селянська хата, прибрана рушниками.

Мета: Розказати про доброчинні справи св. Миколая. Виховати в учнів любов до ближнього, почуття доброти й милосердя.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

Тато щось ремонтує

Мати (прибирає на столі, стелить скатертину): Ану, Ганусю, подай мені хліб. Трошки допоможи мамі, бо святий Миколай все бачить і чує. Як побачить, що нічого не допомагаєте, то не будете мати подарунків.

Гануся: Мамо, мамо, а хто такий святий Миколай?
Мама: Ой, діти, то довга історія, а я немаю часу розповідати. Попросіть тата нехай вам розповість. Він краще за мене знає.

Василько: Розкажіть нам, тату.
Оксанка: Розкажіть, будь ласка.

Тато: Марусе, а ти покликала на вечерю куму?
Мама: Ну звичайно.

Тато: А Стрийка?
Мама: А як же без нього? Прийдуть, прийдуть, казали що прийдуть. А ти бери, та розповідай дітям, що просять.

Діти: Розкажіть нам тату, розкажіть.

Тато: Ну то вже слухайте. Сідайте тут біля мене і почнемо. То, мої діти було дуже давно. Ще десь за 1700 літ тому. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. А по натурі то була дуже добра і порядна людина. Він допомагав усім людям, котрі вірили в Ісуса Христа. А найперше він допомагав тим людям, котрих спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його не бачили.

Приміром, в однієї жінки помер чоловік. І було тій вдові дуже важко жити. А мала вона діток маленьких і хворих старих батьків. Одного разу встає вона рано – вранці, застеляє ліжко, а під подушкою гаманець, набитий грішми. Здивувалася дуже. Помолилася Богу, подякувала щиро за те добро, а сама зразу здогадалася, що то робота святого Миколая. І відтоді велося тій жінці дуже добре. Бо святий Миколай зробив те від щирого серця. І дітей поставила на ноги і батьки її видужали. І ще було багато таких випадків.

Мама: Степане, а ти забув розказати дітям, як якось святий Миколай довідався, що батько задумав віддати на блуд своїх дочок, щоб так заробляти на прожиття. Він розорився і вирішив пожертвувати честю дочок. Миколай допоміг йому заради дітей. Він подарував дівчатам посаг. Люди надовго запам'ятали цей благородний вчинок Миколая, його прагнення не допустити гріха. Після цього випадку народилася традиція таємно вночі класти подарунки дітям під подушку.

Тато: О, святий Миколай завжди виявляв до людей почуття любові, поваги, мудрості, доброти, а надто – милосердя, якого вистачало в нього для бідного й багатого, доброго й злого. І зло відступало перед світлом його милосердя. І так донині він все ходить і дарує всім добрим людям подарунки. А день той відданий йому є 19 грудня. І нині, може дасть Бог, і до нас прийде Миколай.

Мама: Прийде, прийде, чому не прийде, наші діти чемні, послушні, то чому би мав не прийти. О, певно вже йде.

В запису чути гавкіт собак, завивання вітру
Входить Стрийко

Стрийко: Така завірюха надворі, то я собі думаю: піду скоріше, поки ще не смеркло. І добре зробив, бо собак назбиралося, що не можна пройти.
Тато і мама: Сідайте, сідайте тут біля столу.

Стрийко: Ну, то як ви тут ся маєте? А як наука в школі? А и, хлопче, що, далі збитки робиш? Я ос щойно іду вашим подвір’ям, дивлюсь, а за стодолою щось таке чорне, страшне стоїть та ричить. Я так налякався, але думаю собі, я ще міцний, ану підійду ближче, та подивлюсь, що ся там робить. Йду тихенько, а воно ніби десь пропало. Тільки голос чути:

А в тій хаті живе хлопчисько,
називається Петро,
до науки він не дуже,
а до збитків – о-го-го!

Стрийко: За кого б той голос так казав, га? Як ви собі думаєте?
Мама: Кажи, кажи, Петре, що вже витворив? Чому нічого не говориш? То часом не ти в тітки Марини вікно розбив? Признавайся.

Петро: Та то я, я не хотів, я кинув палицю, а вона...от.

входить кума

Кума: (цілується з кумою, говорить на ходу) А що то за веремія в хаті? Ти що плачеш, Петре? Певне щось знову натворив?
Петро: Так.

Кума: А бачите! Він більше не буде. Не будеш?
Петро: Ні, не буду.

Кума: А я оце від Миколая вам гостинець принесла. (хоче вручити дівчатам, але Петро вириває з рук у неї книжку)
Петро: (відкриває книжку, листає).
Тато: А-ну, Петре, віддай подарунок дівчатам,бо ти подарунка не заробив.

Петро (на відповідь батькові читає): А дивіться, тату, тут пише, що свято Миколая до нас, на Київську Русь, прийшло у 1088-1089 роках за часів Всеволода Ярославовича. І у церковному календарі називається “Свято Святого Отця нашого Николая, архієпископа Мир Линійських Чудотворця”

Гануся: А-ну віддай сюди, читака (забирає книжку і читає)
Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператора Костянтина, у 4ст. і був архієпископом у мирах Лінії (Мала Азія). Народився він у багатій сім’ї і зріс дуже доброю і чуйною до чужої біди дитиною. По смерті батьків він став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним та калікам.

Оксанка: (читаючи разом з нею)
Як щедрий Бог із небес він часто заходив до багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх, чим міг. Після смерті його було визнано святим, а мощі в 1087р перенесено у м.Бар, що в Італії, де їх було перезаховано.

Василько: (підглядаючи) І от з того часу у день Ангела св. Миколая 19 грудня ми маємо улюблене свято.

Мама: (до куми) А ви знаєте, кумасю, я чула, що коли помирав Отець Миколай, то зі словами: “В руки Твої, о Боже, передаю дух свій”. Однак і про смерті слава святого не зменшилася анітрохи, навіть давно померлий продовжує творити чудеса.

Стрийко: Правда ваша, сестро. Розказують, що Св. Миколай допомагав мандрівникам та подорожнім. І особливо запорізьким козакам. А вони за цю допомогу побудували йому понад 30 храмів, названих його іменем.

Тато: А хіба тільки храми будували. Йому складали вірші, писали пісні. Ану, Марусе, заспівай нам пісню про Миколая.
Стрийко: А ви, діти, нам нічого не заспіваєте, нічого не розкажете, Васильку?
Василь: Та я що . . . нехай перша Гануся.

Гануся:
Святий та добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Та просимо тебе одно:
Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Від Бога втіхи дочекали,
Коли зростуть їх діточки.
Усьому нашому народу,
Дай добру волю й многа літ,
Щоб пісня – слава України,
Полинула на цілий світ.

Кума: Дуже славно, Ганусю, ти нам розказала.
Мама: Певно, вже Миколай. Піду відкрию йому двері.

( Чути “А хто, хто, Миколая Любить?” входить Миколай і співаки)

Миколай:
Слава Богу, Добрі люди!
Нехай Вам завжди добре буде!
Хай кожного часу у кожну годину
Господь нам поможе, в біді не покине.

По землях далеких із краю у край
Спішив я до вас на гостину,
Україна ваша – то саме Божий рай,
Красива, чарівна, родинна.

Та довго віків все на рідній землі
Жили, як у приймах, у брата,
Утрати понесли все немалі,
Від “брата”, що гірший за ката.

Та вже розвидняється, сонце встає,
Знов віра воскресла у Бога,
Так нам належить, бо в кожного є
Тяжка своя хресна дорога.

На порозі Новий Рік
І Різдво Христове,
А чи кожний у нас ті свята
Стрічати готовий?

Діти: Аякже, аякже.

(починають колядку “Нова радість стала”, їм допомагають дорослі)

Миколай: На тім дякую.

Вам, діти, за ваші труди,
Бачу, що не помилився,
Що зайшов сюди.

Хай вас Мати Пресвятая
Завжди хоронить,
Ангел вам допомагає,
Бог благословить.

Вручає дітям подарунки.

Миколай: Прийміть пісенні вітання на мої подарунки.

Йде в зал, вручає всім іконки Св.Миколая.
Виконується подяка

Тато: (після закінчення пісень) Святий Миколаю, красно дякуємо вам за подарунки нашим дітям та нам усім. Нехай щасливою буде ваша дорога.
Миколай: На тім буду вже іти із вашої хати, нехай вас Бог благословить і Божа мати.

Св.Миколай і його помічники виходять

Мама: Життя Св.Миколая, діти, дає вам важливий урок: бути щирими, лагідними, трудолюбивими і милосердними.
Тато: Так, так, діти. Поки ваше серце особливо ніжне, особливо чуйне, докладайте все своє старання, всі свої труди до того, щоб тільки святе, чисте і добре входило у вашу юну душу.

Стрийко: Аби тільки світло істинної віри в Господа Спасителя опромінювало ваш розум.
Кума: Аби щира гаряча любов до ближніх завжди зогрівала ваше серце, а всіма вашими поступками керувала воля Божа.

Мама: І сьогодні, мої возлюблені, вознесімо свої святі молитви до Святого Миколая-Чудотворця і до нашого Бога Ісуса Христа.
Тато: Нехай допоможуть нам
Стрийко: Побудувати суверенну Україну

Кума: Жити в мирі і злагоді
Гануся: Любити свій народ, своїх батьків і ближніх
Петро: Добре вчитися

Тато: І творчою працею примножувати добрі діла на благо вільної України.

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє
Василько:
нехай прийде царство Твоє
Оксана:
нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі
Мама:
хліб наш насущний, дай нам нині
Стрийко: прости нам довги наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим
Кума: і не введи нас у спокусу, а визволи нас від лукавого

УСІ: АМІНЬ

Звучить “З нами Бог”